$700 за статуетку, $2 млн на аукціоні: як працює економіка «Оскара»

Чесно зізнаюся: щоразу, коли дивлюся трансляцію «Оскара», ловлю себе на думці, що в голові працює якийсь внутрішній бухгалтер. Поки оператори ловлять сльози щасливчиків, я чомусь рахую, скільки коштує килим під їхніми ногами, у скільки обійшовся банкет і головне — що насправді тримає в руках цей дядько в метелику або дівчина в платті за півтора мільйона (плаття, до речі, найчастіше безкоштовне — але про це пізніше).

Післязавтра, 15 березня, театр «Долбі» в Голлівуді прийме 98-му церемонію. І поки всі обговорюватимуть, кого нагородили, а кого обійшли, пропоную поговорити про гроші. Без надриву, без священного трепету — просто цифри, факти і трохи історій про те, як гарна дрібничка ставала причиною судів та рекордних угод.

Для українського глядача та підприємця «Оскар» — це не лише голлівудський гламур, а й нагадування про силу бренду: статуетка за $700* (30 914,52 грн*) перетворюється на актив, здатний приносити мільйони, що особливо актуально в епоху, коли український контент дедалі голосніше заявляє про себе на світових платформах.

Лицар, народжений від нудьги

Почалася ця історія цілком буденно. 1928 року художник MGM Седрік Гіббонс сидів на нараді. Нудьга, мабуть, була нестерпною, тому він узяв і намалював у блокноті лицаря з мечем. Кажуть, прототипом послужив мексиканський актор Еміліо Фернандес — чоловік колоритний, з брутальною зовнішністю. Гіббонс показав начерк знайомому скульптору Джорджу Стенлі, той зліпив фігурку і продав її Американській кіноакадемії за 500 доларів* (22 081,80 грн*). На ті часи сума пристойна.

Першого «Оскара» вручили 1929-го (на фото Дуглас Фербенкс передає статуетку акторці Джанет Гейнор). Щоправда, називалося це скромно — «Подячний відгук». Ні тобі пафосу, ні тобі інтриги. Імені у статуетки теж не було — його вона отримала лише 1931-го. Тут історики сперечаються: то чи в честь чоловіка Бетті Девіс Гармона Оскара Нельсона, то чи журналісту Сідні Сколскі просто набридло писати «безіменна статуетка» і він охрестив її сам. Так чи інакше, ім’я прижилося.

Сам лицар майже не змінився за сто років. Хіба що матеріали стали іншими. Зараз всередині нього сплав під назвою британій — якщо просто, то 93% олова, трохи сурми та міді. Зверху — 24-каратне золото. Шар тоненький — 0,38 мікрона. Це, якщо вам цікаво, в двісті разів тонше за людське волосся. Стоїть лицар на чорному мармурі, висота 34 сантиметри, вага майже 4 кілограми.

І ось тут найцікавіше. Щоб зробити одну таку фігурку, потрібно три місяці. На рік виробляють штук п’ятдесят, хоча вручають від сили двадцять п’ять — тридцять. Інші чекають своєї години на випадок непередбачених обставин: нічиєї в голосуванні, додаткових нагород або якщо раптом хтось впустить статуетку до вручення.

А тепер сядьте міцніше. Собівартість одного «Оскара» — близько семисот доларів* (30 914,52 грн*). Так, я не помилився. Менше тисячі. Приблизно стільки коштує пристойний пилосос або дуже скромна вечеря в ресторані для голлівудської зірки.

Долар за мрію

1950 року в Академії кінематографічних мистецтв сталося прозріння. Там зрозуміли: якщо не зупинити торгівлю статуетками, «Оскар» перетвориться на звичайний ринковий товар, який кочуватиме з аукціону на аукціон, втрачаючи весь свій престиж. І вигадали правило.

Відтоді кожен, хто отримує заповітного лицаря, підписує контракт: продати статуетку можна тільки Академії. І ціна фіксована — один долар* (44,16 грн*). Уявляєте? Ви виграли головну нагороду у своєму житті, а через пару років, якщо трапилася фінансова криза, можете здати її назад як склотару. За бакс.

Але є нюанс. Правило працює тільки для тих, хто отримав «Оскара» після 1950-го. А все, що вручали раніше, — у вільному обігу. Точніше, у вільному юридичному полі, де вирують неабиякі пристрасті.

Полювання за лицарем: п’ять історій

До того як Академія закрила хвіртку, деякі встигли проскочити. І тут почалося таке, що сценаристи мильних опер відпочивають.

Перша історія — про «Віднесених вітром»

Продюсер Девід Селзнік отримав статуетку 1940-го. А 1999-го вона спливла на Sotheby’s. Стартова ціна — триста тисяч. І тут на аукціон заявляється Майкл Джексон. Король поп-музики дуже хотів цей трофей. Він увімкнув режим «грошей не шкода» і купив лицаря за мільйон з гаком — якщо точно, 1,54 мільйона доларів* (68 011 944,00 грн*). Досі рекорд.

Де сьогодні цей «Оскар» — загадка. Після смерті Джексона статуетка зникла, а сліди таємничо загубилися.

Друга історія — про фокусника

Девід Коперфільд 2003 року купив статуетку Майкла Кертіца за «Касабланку». Заплатив 231 тисячу доларів* (10 201 791,60 грн*). А через дев’ять років продав уже за два мільйони доларів* (88 327 200,00 грн*). Чистий прибуток — майже мільйон сімсот тисяч. Будь-який інвестор заздрив би такій прибутковості.

Третя — про Орсона Веллса та його «Громадянина Кейна»

Коли дочка режисера Беатріс спробувала продати батькового «Оскара» 2003-го, Академія подала позов і заборонила угоду. Але дівчина виявилася наполегливою. Через рік вона прийшла знову — і суд раптом дозволив. Це перший випадок, коли Академія програла. Статуетку продали за 862 тисячі доларів* (38 069 023,20 грн*).

Четверта — про Спілберга-колекціонера

У Стівена своїх «Оскарів» повно, але він чомусь любить збирати й чужі. Купив статуетку Кларка Ґейбла за 607 тисяч доларів* (26 807 305,20 грн*), потім докупив дві Бетті Девіс за 758 тисяч доларів* (33 476 008,80 грн*). І, будучи людиною правильною, віддав їх на зберігання Академії — щоб не нервувати юристів.

Слід зауважити, що Стівен все ще в справі: цього року виходить його нова режисерська робота – “День розкриття”. Стрічка присвячена улюбленій темі режисера – інопланетянам. Прем’єра запланована на 12 червня поточного року. Однозначно, чекаємо!

П’ята — про жадібність, яка не карана, але карана

2014-го якийсь Джозеф Тутало вирішив продати «Оскара» свого дядька, отриманого 1943-го за фільм «Моя дівчина Сал». Продав за 79 тисяч доларів* (3 488 924,40 грн*). Академія подала до суду і змусила повернути статуетку. Правило працює: спочатку запропонуй нам за долар, потім тільки на ринок.

А що в конверті?

Припустимо, ви виграли. У вас у руках лицар за сімсот доларів, який не можна продати. Розчарування? Не поспішайте. Тому що крім статуетки переможцям і навіть тим, хто програв, дістається дещо ще.

Для лауреатів готують подарункові набори. Не зовсім, звісно, набори — радше, пакети послуг. VIP-подорожі, коштовності, оренда люксових автомобілів на рік, яхти, приватні літаки. Загалом це тягне на 290 тисяч доларів* (12 807 444,00 грн*). Щоб людина одразу відчула себе на вершині світу, а не просто з блискучою іграшкою в руках.

Номінантам, які програли, теж перепадає. Їм дарують втішні призи — приблизно по 125 тисяч доларів* (5 520 450,00 грн*). Щоб не так прикро було посміхатися в камеру, коли називають чуже прізвище.

Цифри на доріжці

Тепер прикинемо, у скільки обходиться саме свято. Візьмемо дані за 2024 рік — останні офіційні. Інфляція, звісно, внесла корективи, але порядок цифр зрозумілий.

Загальний бюджет церемонії — майже 57 мільйонів доларів* (2 517 325 200,00 грн*). Розпишемо за позиціями, але коротко, без занудства:

• Конверти — 19 тисяч доларів* (839 108,40 грн*). Так, ті самі, які відкривають на сцені. Ручна робота, по 200 доларів за штуку. Зайві перед церемонією знищують — секретність.
• Червона доріжка — 25 тисяч доларів* (1 104 090,00 грн*). Сто п’ятдесят метрів килима фарбують вручну. Колір — бургундське вино. Червоним він виглядає тільки в телевізорі.
• Шампанське — 80–90 тисяч доларів* (3 533 088,00 – 3 974 724,00 грн*). Цього вистачить, щоб наповнити невелику ванну.
• Губернаторська вечеря — 1,8 мільйона доларів* (79 494 480,00 грн*). Головний банкет після церемонії. Там і трюфелі, і стейки, і шоколадні «Оскари» з їстівним золотом.
• Лімузини — близько 1,8 мільйона доларів* (79 494 480,00 грн*). Дві тисячі машин для зірок на цілий день.
• Охорона — 250 тисяч доларів* (11 040 900,00 грн*). Скромно, але зі смаком.

Наряди зірок сюди не входять — їх оплачують бренди. Повний образ (плаття, прикраси, стилісти) тягне в середньому на півтора мільйона доларів* (66 245 400,00 грн*), але це особисті контракти, не бюджет церемонії.

І окрема стаття — просування фільмів. Щоб члени Академії помітили картину, студії витрачають більше ста мільйонів доларів* (4 416 360 000,00 грн*). Раніше розсилали фізичні копії — це були мільйони на дисках і доставці. Зараз перейшли на стрімінг: трансляція одного фільму коштує близько двадцяти тисяч доларів* (883 272,00 грн*). Економія, але все одно дорого.

Головне — не статуетка

Якщо зібрати всі цифри разом, картина виходить абсурдна: блискучий лицар за сімсот доларів, який юридично коштує долар, церемонія за п’ятдесят сім мільйонів, студійні бюджети за сотню. Де тут логіка?

А логіка проста: «Оскар» — це не про метал і позолоту. Це про квиток в інший світ. Фільм, який отримав статуетку, збирає в прокаті в рази більше. Актор, який став лауреатом, піднімає цінник до небес. Студія з «Оскаром» на полиці продає наступні проєкти швидше і дорожче.

Сам по собі цей лицар — просто шматок олова із золотим напиленням. Але як символ — це ключ до мільйонів. За такий ключ люди готові платити півтора мільйона на аукціоні і судитися роками.

Післязавтра, коли черговий щасливчик махатиме статуеткою зі сцени, я знову ввімкну внутрішнього бухгалтера. Але цього разу, мабуть, просто порадію за людину. Він це заслужив. Навіть якщо його лицар коштує як пилосос.

* Примітка: Розрахунки в гривнях виконані за курсом на 13 березня 2026 року: 1 USD = 44.1636 UAH. Зазначені суми є орієнтовними і можуть відрізнятися при конвертації в інші валюти або на іншу дату. Для оперативних розрахунків використовуйте конвертер валют.