British Steel отримала турецьке замовлення на мільйони фунтів, але чи виживе завод у Сканторпі? Тривожний дзвінок для британської металургії
Дмитро Ковальський | Dmytro Kovalskyi
1 min read
18 лютого 2026 Великобританія, Туреччина. Уявіть собі плавця, який уже почав тонути, і раптом хтось кидає йому рятувальне коло. Начебто голова над водою, можна перевести подих, але до берега все ще далеко, а сили на вичерпі. Приблизно в такому становищі сьогодні опинилася British Steel — найстаріший сталеливарний завод Британії з 3500 робітниками у Сканторпі. Турецьке замовлення на поставку рейок для високошвидкісної магістралі Анкара–Ізмір — це те саме коло. Питання тільки: чи вистачить у плавця сил дістатися до берега, поки уряд вирішує, рятувати його чи пустити на дно?
Угода з турецькою ERG International Group, яку вже охрестили «восьмизначною», передбачає поставку 36 000 тонн рейок. Цього вистачить, щоб прокласти 599 кілометрів колій між столицею та портовим Ізміром. Проєкт амбітний: час у дорозі скоротиться, викиди CO₂ зменшаться, турки отримають сучасну електрифіковану гілку. Британці — 23 нових робочих місця на заводі в Північному Лінкольнширі та цілодобові зміни вперше за десять років. Дрібниця, а приємно.
Для українських читачів, які стежать за ринком металургії: ситуація з British Steel — важливий сигнал для всього сектору. Українські металурги, які працюють у схожих умовах високих енерговитрат та логістичних викликів, уважно стежать за тим, як британський уряд вирішує проблему підтримки стратегічного виробника.
Цифри, які обнадіюють і лякають одночасно
Спочатку — хороші новини. The Guardian пише, що контракт підтриманий британським експортно-кредитним агентством UK Export Finance. Це не просто комерційна угода, це жест довіри з боку держави. Гарет Стейс, голова UK Steel, називає рейкову продукцію «стратегічно важливим, високоцінним продуктом». І він має рацію: робити якісні рейки — це вам не арматуру гнути. Тут потрібні технології, сертифікація, репутація. У British Steel все це є, і турецьке замовлення — найкраще тому підтвердження.
Минулого року виробництво сталі у Великобританії впало до найнижчого рівня за понад століття.
Але тепер — цифри, від яких холоне кров. Минулої весни, коли китайська Jingye, яка володіла заводом, оголосила про плани його закрити, щоденні збитки становили 700 000 фунтів* (приблизно 41 млн грн / $949 000). Уряд екстрено втрутився, взяв управління на себе — і що? За даними, оприлюдненими парламентом минулого місяця, збитки зросли до 1,2 млн фунтів* на день (приблизно 70,3 млн грн / $1,63 млн), а загальний борг перевалив за 359 млн фунтів* (приблизно 21 млрд грн / $486,5 млн). Це дані парламентських слухань, і вони не залишають місця для ілюзій.
Анатомія кризи: як так сталося?
Історія падіння British Steel — це роман у кількох розділах з поганим кінцем. У 2016 році завод купила інвестгрупа Greybull Capital. У 2019-му — банкрутство. У 2020-му — порятунок китайською Jingye. Здавалося, хепі-енд. Але минулого року Jingye оголосила: закриваємо, втомилися годувати збиткове виробництво. Уряд вбіг у палаючу хату з відром води, але, схоже, вода ця — не чарівна. Майбутнє заводу повисло в повітрі, а аналітики ставлять риторичне запитання: скільки ще платники податків готові платити за завод, який виробляє дедалі менше сталі, а боргів — дедалі більше?
Що далі? Думка без ілюзій
Я уважно перечитав коментар Гарета Стейса. Там є фраза, яку варто винести в епіграф: «Одні контракти не можуть вирішити структурні проблеми, що стоять перед цим сектором». Турецьке замовлення — це бинт на відкриту рану. Кров зупинилася, але рана не загоїлася.
Британській металургії потрібні не разові перемоги, а системна терапія. Дешева енергія — раз. Захист від демпінгу — два. Довгострокова стратегія розвитку — три. Поки цього немає, будь-який новий контракт буде лише відстрочкою вироку. 36 000 тонн рейок — це прекрасно. 23 нових робочих місця — це свято для Сканторпа. Але 1,2 млн збитку на день — це могильник, який нікуди не подівся.
Парламент минулого року збирався на позачергове засідання, щоб обговорити націоналізацію. Поки обійшлося екстреним управлінням. Питання про те, чи залишиться British Steel живим, відкрите. І турецький контракт, при всіх його плюсах, відповіді на це питання не дає. Він лише дає час. Питання в тому, як ним розпорядяться.
*Примітка: суми в гривнях та доларах США розраховано за курсом НБУ на 18 лютого 2026 року (1 GBP = 58,614 грн, 1 GBP = 1,355 USD). Конвертація має довідковий характер. Для актуальних розрахунків використовуйте конвертер валют.
