Дирижабль Бріна: як хобі співзасновника Google в NASA може змінити транспорт майбутнього

26 квітня 2017, Київ. У світі, де технологічні гіганти борються за частки секунди у пошуку, нанорозміри в чіпах та штучний інтелект, новина про дирижабль звучить як анахронізм. Тим цікавіше, що її головний герой — Сергій Брін, співзасновник Google, людина, яка все життя розсувала кордони цифрового світу. Згідно з розслідуванням ЗМІ, він таємно від усіх будує в ангарі NASA в Кремнієвій долині великий дирижабль.

Якщо задуматися, у цьому є своя логіка. Після того як ти створив машину, здатну знайти будь-яку інформацію на планеті, що робити далі? Можна, звісно, збирати мільярди на рахунках або будувати черговий додаток. А можна взятися за щось монументальне, фізичне і трохи божевільне. Наприклад, відродити еру цепелінів, але вже з технологіями XXI століття. Пахне авантюрою? Безперечно. Адже й Google колись був лише авантюрною ідеєю в гаражі.

Не хобі, а пристрасть: що відомо про проект

За даними джерел Bloomberg, металевий каркас літального апарату вже готовий і «займає більшу частину» Ангару 2 у дослідницькому центрі NASA «Еймс». Це не сарай у друга на задньому дворі — це об’єкт на території однієї з головних космічних агенцій світу. Проектом керує не абихто, а колишній директор програм NASA Алан Вестон. Сам же Брін, як пише агентство, «останніми роками захоплюється дирижаблями», і його стандартна відповідь на запит коментарів — ввічлива:

«Вибачте, але зараз мені нічого сказати з цього приводу».

Що це — просто дорога іграшка для особистих польотів над Каліфорнією? Навряд. Масштаби та місце говорять про більш серйозні амбіції. Дирижаблі, на відміну від літаків, не потребують довгих злітних смуг, можуть зависати у повітрі та споживають значно менше палива. У світі, стурбованому логістикою «останньої милі» та вуглецевим слідом, ця ідея не здається такою вже архаїчною.

Український погляд: урок для наших інвесторів та винахідників

Для українського ділового читача історія Бріна — це не просто кумедна новина з життя супербагачів. Це яскравий кейс про те, як працює мислення інноватора світового рівня. Він дивиться не на те, що модно сьогодні (всі роблять дрони), а на те, що може стати проривом завтра. Він не боїться ідей, які всі вважають застарілими, тому що знає: будь-яку стару технологію можна переосмислити за допомогою нових матеріалів, систем управління та даних.

В Україні теж достатньо талановитих інженерів та сміливих підприємців. Питання часто не в ідеях, а в сміливості та ресурсах для їх реалізації. Брін, народжений у СРСР і виріс у США, показує, що можна мислити категоріями цілих галузей. Можливо, його приклад надихне і наших бізнесменів на проекти, які здаються неможливими тут і зараз — будь то в аграрних технологіях, енергетиці чи тій же транспортній логістиці. Зважаючи на потреби України у розвитку логістики в умовах складного рельєфу та відновлення інфраструктури, переосмислення “старих” транспортних рішень може виявитися вкрай актуальним.

Дирижаблі замість вантажівок? Поки рано, але…

Поки рано говорити, чи стане проект Бріна комерційно успішним, чи залишиться дорогою іграшкою. Але сам факт, що один з найпроникливіших умів сучасності інвестує час і гроші в «повітряні замки», змушує задуматися. Може, ми надто швидко списали цю технологію з рахунків після катастрофи «Гінденбурга» у 1937 році?

Якщо через десять років ми побачимо флот автономних електричних дирижаблів, що доставляють вантажі у важкодоступні регіони або служать плавучими науковими лабораторіями, ми згадаємо цей день — 26 квітня 2017 року. День, коли стало відомо, що Сергій Брін, окрім іншого, мріє не лише шукати інформацію в мережі, а й літати. І літати з розмахом.