Платіжний суверенітет по-європейськи: як EPI та цифровий євро кинули виклик Visa і Mastercard

9 лютого 2026, ЄС. Уявіть, що ваша фінансова система — це автострада. Вона швидка, зручна, по ній щодня переміщаються трильйони євро. Але платні пункти на цій трасі належать іноземним корпораціям, які диктують правила, збирають комісії та в будь-який момент можуть змінити умови проїзду.

Приблизно так бачить залежність Європи від Visa та Mastercard Мартіна Ваймерт, виконавчий директор консорціуму «Європейська платіжна ініціатива» (EPI). Її нещодавнє інтерв’ю Financial Times — це не просто критика, а прямий заклик до дії. «Нам потрібні термінові дії», — заявила вона. І Європа ці дії розпочала. Щоправда, відразу на двох фронтах, які іноді конкурують один з одним.

Цифри Європейського центрального банку (ЄЦБ) не залишають сумнівів у масштабі проблеми: у 2022 році майже дві третини всіх карткових платежів у єврозоні обслуговували два американські гіганти. У 13 країнах союзу взагалі не було власної національної альтернативи. Ситуація, на яку рік тому вказувала й голова ЄЦБ Крістін Лагард, назвавши створення європейської альтернативи питанням фінансового контролю та готовності до непередбачуваних ситуацій. Після таких заяв питання «чи потрібно щось міняти?» відпало. Залишилося найскладніше: «як?».

Приватний фронт: консорціум EPI та його Wero

Перший шлях — ринковий, приватно-банківський. Консорціум EPI, до якого входять такі титани, як BNP Paribas і Deutsche Bank, зробив свій хід ще в 2024 році, запустивши платіжний додаток Wero — європейську відповідь Apple Pay. На сьогодні у сервісу вже 48.5 мільйонів користувачів у Німеччині, Франції та Бельгії. Плани амбітні: до 2027 року вийти в онлайн-платежі та офлайн-рітейл по всій Європі. Це спроба створити «транскордонну» альтернативу, про яку говорить Ваймерт, визнаючи, що незважаючи на «хороші національні активи», в ЄС немає єдиного рішення. Однак, за даними FT (доступ до матеріалу може бути платним) шлях EPI — це еволюція, а не революція. Вони конкурують за користувача в уже складеній екосистемі.

Державний фронт: цифровий євро як фундамент суверенітету

Другий шлях — державний, і він набагато радикальніший. Це проєкт цифрового євро, який просуває ЄЦБ. Ідея в тому, щоб створити не просто ще один платіжний сервіс, а цифрову версію готівки, що випускається центральним банком. Як зазначає голова економічного комітету Європарламенту Аврора Лалюк, це може забезпечити «основу, на якій після консолідації потенційно можна буде побудувати еквівалент європейської Visa або Mastercard». Рік тому в подкасті Крістін Лагард прямо заявила, що Visa, Mastercard, PayPal та Alipay контролюються американськими або китайськими компаніями, і ЄС має створити альтернативу для контролю над фінансами.

Але тут є серйозне внутрішнє протиріччя. Приватні банки, що входять до того ж EPI, побоюються, що цифровий євро, особливо якщо ним можна буде відкривати рахунки прямо в ЄЦБ, підірве їх депозитну базу та роль у платежах. Голосування в Європарламенті з цього проєкту пізніше цього року, як прогнозують, буде «дуже напруженим і вирішиться з мінімальною перевагою».

Битва за гаманець європейця: що це означає для бізнесу та України?

Ця європейська «платіжна війна» — не внутрішня справа Брюсселя. Вона має пряме відношення і до українського бізнесу, особливо того, що працює з ЄС.

1. Нові можливості для фінтеху. Поява нової, відкритої європейської платіжної інфраструктури (будь то EPI чи API для цифрового євро) створить простір для нішевих рішень. Українські розробники, сильні в IT, зможуть пропонувати свої сервіси поверх цих платформ.
2. Зниження вартості транзакцій. Конкуренція завжди корисна. Якщо у мерчантів з’явиться реальний європейський вибір окрім дуополії Visa/Mastercard, це може чинити знижувальний тиск на комісії за еквайринг для українських компаній, що продають в ЄС.
3. Урок фінансового суверенітету. Європа наочно показує, що контроль над критичною фінансовою інфраструктурою — це питання національної (або наднаціональної) безпеки. Цей урок варто засвоїти й нам, особливо в контексті інтеграції з ЄС та побудови власної стійкої фінансової системи.

Таким чином, те, що відбувається в ЄС, — це не лише боротьба технологій, а й формування нової конкурентної та політичної реальності на фінансовому ринку. Україна, як майбутній учасник єдиного європейського простору, повинна уважно стежити за цим процесом, готуючись не лише адаптуватися до нових правил, а й вилучати з них вигоду, зміцнюючи власний технологічний та економічний потенціал.

Хто переможе: банки, бюрократи чи американські гіганти?

Результат цієї сутички передбачити складно. EPI, незважаючи на могутніх бекерів, має переконати мільйони європейців завантажити ще один додаток і змінити звички. Цифровому євро потрібно подолати опір банківського лобі та вирішити найскладніші питання приватності та технічної реалізації.

Але сам факт, що Європа з таким запекттям взялася за вирішення проблеми, про яку ще десять років тому майже не говорили, показовий. Світ рухається до регіоналізації критичних інфраструктур, і фінанси — у перших рядах. Навіть якщо ні Wero, ні цифровий євро не «вб’ють» Visa та Mastercard найближчим десятиліттям, вони створять ту саму конкурентну середу та технологічний запас, які дозволять Європі перестати бути «дуже залежною». А в сучасному світі це вже половина успіху. Для ЄС це питання контролю. Для всіх інших — прецедент, за яким варто уважно стежити.