Процес відновлення України сьогодні обговорюють практично на всіх міжнародних майданчиках — від економічних форумів до галузевих конференцій. Але якщо політики оперують мільярдами досить абстрактно, то банкіри рахують конкретні ризики та можливості. І, схоже, польський фінансовий сектор налаштований цілком серйозно.
Для українського бізнесу, який шукає надійних партнерів та джерела фінансування, розуміння стратегії великих іноземних гравців — ключовий фактор планування. Досвід польських колег у роботі з фондами ЄС та структуруванні великих проєктів може стати основою для нових спільних підприємств.
Міхал Мрозек (Michał H. Mrożek), керівник департаменту оптового банкінгу в країнах Центральної та Східної Європи ING, дав інтерв’ю польському порталу WNP, в якому досить докладно пояснив, як саме великий міжнародний банк бачить свою участь в українському відновленні. І головний посил: поляки тут можуть бути не просто посередниками, а провідниками досвіду.
Хто вже готовий заходити

За словами Мрозека, близько 70 клієнтів ING з Польщі, України та ще півтора десятка країн Європи, Азії та США зареєструвалися для участі в круглому столі, присвяченому відновленню України. Це не просто цікаві — це компанії, які вже зараз прораховують логістику, шукають партнерів та оцінюють масштаб робіт. Подробиці інтерв’ю наводить польське онлайн-видання WNP.
“На основі розмов з нашими клієнтами, які працюють на українському ринку, ми бачимо, що у компаній вже готові плани активності в Україні, — зазначає банкір. — Проєкти в цій країні реалізовуватимуться з використанням тих самих фінансових інструментів, які сьогодні застосовуються в Центральній та Східній Європі”.
Бізнес у цьому випадку виступає своєрідним індикатором: якщо великі гравці готуються, отже, перспективи вони оцінюють як реалістичні.
Від себе зауважу, що інтерес до українського ринку вже давно проявляють багато польських компаній. В рамках підготовки цього матеріалу я поспілкувався з деякими з них, і вони підтвердили озвучену Мрозеком тенденцію.
Чому польський досвід може стати в пригоді
Мрозек звертає увагу на важливий нюанс: Україна не має тривалої історії фінансування дійсно великих інфраструктурних проєктів комерційними банками. Країна добре освоїла кредитування агросектору, торговельних операцій, споживчого ринку. Але коли йдеться про багатомільярдні інвестиції у відновлення цілих галузей — це потребує інших компетенцій.
“Бракує достатньої кількості точок відліку для ефективної оцінки профілю ризику таких підприємств”,
— пояснює представник ING.
І тут на перший план виходить досвід Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи, які за останні чверть століття пройшли через масштабну модернізацію, навчилися ефективно працювати з європейськими фондами та структурувати складні угоди.
“Економічний досвід Польщі та інших країн регіону CEE останніх років буде неймовірно цінним”,
— підкреслює Мрозек.
Зміна підходів до фінансування
Окрема тема, яку порушує банкір, стосується сектору, який ще недавно був фактично закритий для комерційного кредитування. За словами Мрозека, ще два роки тому більшість банків у своїх політиках навіть не розглядали можливість підтримки оборонних підприємств. Сьогодні ситуація змінюється.
“Геополітична ситуація змінилася настільки, що з’явилося розуміння: в межах наших обов’язків як відповідальних учасників ринку ми повинні брати участь у фінансуванні оборонних потреб країн, де працюємо”,
— говорить представник ING.
Особливо актуально це для Центрально-Східної Європи, де дискусія про залучення банків до фінансування оборонного сектору йде найбільш активно. При цьому, як показує приклад України, важливо не лише кредитувати імпорт озброєнь, а й підтримувати власні розробки та виробництво.
Масштаб і перспективи
Оцінки необхідних вкладень у відновлення української економіки публікуються регулярно. Нещодавно міністр державних активів Польщі Войцех Балчун у своєму виступі на форумі в Давосі називав цифру в 506 мільярдів євро на період до 2034 року.

Підтверджують такий порядок і свіжі дані, представлені в п’ятому звіті з оцінки збитків та потреб на відновлення України (RDNA5). Там йдеться про 588 мільярдів доларів.

Що все це означає
Якщо зібрати воєдино все, про що говорить представник ING, картина вимальовується досить зрозуміла. Польські банки та їхні клієнти не чекають “золотого дощу” і не збираються заходити в Україну з чистими аркушами. Вони приносять із собою інструменти, механізми та компетенції, відпрацьовані за роки власної модернізації та інтеграції в європейські структури. Для України це означає, що відновлення може піти не шляхом проб і помилок, а вже второваною дорогою.

Важливе й інше. Комерційні банки починають переглядати свої табу. Те, що ще недавно вважалося таким, що не підлягає фінансуванню, сьогодні стає, якщо не мейнстримом, то принаймні допустимим ризиком. І це не благодійність — це прагматичний розрахунок: безпека стала таким самим активом, як заводи чи логістичні центри.
Нарешті, цифри. 588 мільярдів доларів — це не просто абстрактна сума зі звітів міжнародних організацій. Це обсяг робіт, за який готові братися ті, хто вміє рахувати гроші. І якщо 70 компаній вже сьогодні реєструються на круглий стіл з відновлення, значить, завтра вони можуть зареєструвати в Україні свої офіси та рахунки.
Поки ж головний висновок такий: підготовча робота йде повним ходом. І ведуть її не політики з їхніми деклараціями, а банкіри з їхніми кредитними комітетами та оцінками ризиків. Що, погодьтеся, викликає більше довіри.
