У третє тисячоліття — зі своїм бізнесом: як Україна будувала ринкову економіку в 90-і

Сьогодні годинник справді відліковують останні миті минулого тисячоліття. Сучасна історія української незалежності, попри молодість, уже містить цілу епоху — епоху становлення свободи підприємництва. Ми віримо, що це одне з головних надбань незалежної України, а чесний бізнес — єдина сила, здатна привести країну до клубу розвинених держав. Давайте згадаємо, який шлях ми встигли пройти.

Підбивати підсумки першого десятиліття незалежності — завдання одночасно і просте, і неймовірно складне. Просте — тому що всі події ще свіжі в пам’яті, їх свідками та учасниками є ми самі. Складне — тому що погляд на недавнє минуле завжди емоційний і суб’єктивний, а для економіста чи підприємця ці десять років вмістили ціле життя: від перших декларацій про суверенітет до гіперінфляції, від введення гривні до першого стійкого зростання ВВП.

Це була епоха титанічних зусиль, грандіозних провалів і, що найважливіше, формування нової реальності. Реальності, в якій ціна успіху і ціна помилки вимірювалися не плановими показниками, а виживанням в умовах, коли держава часто була не партнером, а головним джерелом невизначеності. Ми віримо, що свобода підприємництва, завойована в ці роки, — це не просто абстрактна цінність, а конкретний, вистражданий актив, який тепер належить примножити.

1990-1994: Україна підприємницька. Початок на руїнах планової економіки

Все почалося з правової бази та першої валюти. У 1990 році Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про суверенітет і закон про економічну самостійність, що передбачав свободу підприємництва та введення власної грошової одиниці. Тоді ж з’явилися відрізні купони і перші паростки приватної ініціативи: група «Інтерпайп» та Львівський інститут менеджменту — перший приватний вуз.

Після проголошення незалежності в 1991 році бізнес почав з’являтися в найнесподіваніших сферах: Михайло Бродський відкрив мережу валютних обмінників «Денді», подружжя Тимошенко заснували Корпорацію «Український Бензин», а Володимир Єгипко з партнерами створили «ЛІГУ» — піонера комп’ютерно-правових систем для бізнесу.

1992 рік запам’ятається нам введенням купоно-карбованців, більше схожих на валюту порівняно з відрізними купонами. Також цього року з’явилися такі видатні гравці банківського сектору, як “Аваль” і “Приватбанк”. Розпочав роботу перший приватний телеканал ICTV — спільне підприємство держконцерну РРТ та американських інвесторів. Кажучи про соціальну сферу, слід відзначити появу приватної клініки “Медиком” та ще одного приватного ВНЗ — МАУП.

Але це була й епоха колосальних потрясінь. У 1993 році гіперінфляція сягнула 10256%. А 1994-й став роком найбільшого падіння ВВП — мінус 23% у реальному вираженні. Незважаючи на це, країна робила перші кроки: у Дніпрі з’явилася АТБ — одна з перших роздрібних мереж, UMC запустила першу комерційну мережу мобільного зв’язку, а в Києві вперше обрали мера.

1995-2000: Від ваучерів до гривні, від дефолту до першого зростання

У 1995 році розпочалася масова приватизація через ваучери, яка, на жаль, часто призводила до концентрації активів у руках «червоних директорів» і тих, у кого вже був стартовий капітал. Однак ключовою подією наступного, 1996 року, стало введення повноцінної національної валюти — гривні, що стабілізувало фінансову систему.

1997-1998 роки принесли як розвиток, так і нові виклики. З’явилися перші GSM-оператори (UMC та Київстар), відкрився перший McDonald’s, але гримнула азійська криза та російський дефолт. Гривня просіла на 33% лише за вересень 1998 року. Відповіддю влади стало введення спрощеної системи оподаткування для ФОПів, щоб підтримати малий бізнес.

Саме в цей період почалося активне зрощення великого бізнесу та політики. У 1998 році ціла плеяда підприємців пройшла до Верховної Ради за мажоритарними округами. А в 2000 році була прийнята Держпрограма приватизації, що дала «зелене світло» стратегічним інвесторам, що прискорило формування великих фінансово-промислових груп, таких як SCM Ріната Ахметова.

Закінчуючи десятиліття на порозі Європи, Україна стоїть перед вибором: чи стане вона частиною загальноєвропейського ринку, чи залишиться на периферії? Відповідь залежить від подолання спадковості 90-х.

Символи епохи: прориви на тлі системних проблем

Серед безлічі подій десятиліття варто виділити кілька знакових, які показують амбіції та можливості українського бізнесу та технократів:

1. Перший приватний мобільний зв’язок (1993, UMC). Символ прориву у високотехнологічний сектор.
2. Введення гривні (1996). Символ фінансового суверенітету після гіперінфляції.
3. Перший запуск з морського космодрому Sea Launch (1999). Символ збереження високого технологічного потенціалу, успадкованого від СРСР.
4. Перше економічне зростання (1999). ВВП збільшився на 5,9%, а експорт вперше перевищив імпорт. Символ початку відновлення.

Парадоксально, але, за даними соціологічного опитування киян, найважливішою подією минулого 2000 року вони назвали не економічні успіхи, а остаточну зупинку Чорнобильської АЕС. Це нагадування про тяжку спадщину, з якою країна входить у нове тисячоліття.

Підсумки десятиліття: що ми маємо на порозі 2001 року?

До кінця 2000 року українська економіка являє собою складну і суперечливу картину:

• Сформовано базовий каркас ринкових інститутів: національна валюта, банківська система, біржа, приватна власність.
• З’явився потужний клас підприємців, які пройшли школу виживання в умовах хаосу та гіперінфляції.
• Загострилися системні проблеми: корупція, «тінізація» економіки, залежність від сировинного експорту та політичні ризики.
• Закладена основа для олігархічної моделі, коли великий капітал активно впливає на владу.

Ця подвійність — інститути, що розвиваються, при глибоких системних дисбалансах — і буде визначальним викликом для української економіки в тисячолітті, що настає. Сила, загартована в «дикому полі» 90-х, тепер має спрямуватися на творення в умовах, які ще належить зробити справді цивілізованими та прозорими. Подальший шлях — це дорога від економіки перерозподілу готових активів до економіки їх створення, від капіталізму компрадорів — до капіталізму виробників.

Замість висновку: з оптимізмом, але без ілюзій

Прошлое десятиліття було болісним, але необхідним періодом народження українського капіталізму. Країна входить у третє тисячоліття з важким багажем помилок, але й з безцінним активом — мільйонами людей, які навчилися працювати в умовах ринку, конкуренції та невизначеності.

Головний урок 90-х для бізнесу простий: виживає той, хто адаптується, і перемагає той, хто створює реальну цінність, а не просто грає за «сірими» схемами. Майбутнє української економіки залежатиме від того, чи зможемо ми перейти від моделі «бізнес виживання» до моделі «бізнесу розвитку», заснованого на інноваціях, верховенстві права та чесній конкуренції.

З наступаючим Новим 2001 роком і новим тисячоліттям, дорогі читачі! Нехай у ньому буде більше можливостей для зростання, а уроки подолання криз минулого століття послужать нам надійним фундаментом, а не повторюваним сценарієм.