Україна збільшила у півтора рази виробництво автомобілів за рік. Але тішитися зарано

10 січня 2022, Київ. Якби автопром був пацієнтом, то звіт за 2021 рік звучав би приблизно так: «Стан критично важкий, але стабільний. Хворий почав дихати самостійно після штучної вентиляції, проте про прогулянки на свіжому повітрі мови не йде». Цифри, які сьогодні оприлюднила асоціація «УкрАвтопром», — це класична історія «і сміх, і гріх». Формально — потужне зростання на 65% за рік. По факту — загальний обсяг виробництва в 8153 машини за 12 місяців.

Давайте без ілюзій. 8 тисяч машин — це не обсяг національного автопрому. Це — статистична похибка для будь-якого заводу-гіганта в Німеччині, Кореї чи навіть Росії. Для порівняння: один лише калузький завод Volkswagen у хороший місяць може стільки зібрати. Але ігнорувати ці цифри теж не можна. Тому що вони, як лакмусовий папірець, показують дві важливі речі: жадібний попит на ринку та звірячу нездатність нашого промислового сектору цей попит задовольнити.

Зріст з руїн: легкові — в плюс, все інше — в мінус

Динаміка справді вражає, особливо на тлі провального 2020-го. Як випливає з звіту асоціації, виробництво легкових автомобілів зросло на 75% — до 7324 одиниць. Це драйвер усього зростання. Але копнемо глибше. Основний внесок внесли, по суті, два гравці: ЗАЗ (збірка китайських моделей) та «Єврокар» (Skoda, Hyundai). Їхня історія — це не про інновації, а про класичну гвинтову збірку, яка реагує на дефіцит і дорогі логістичні ланцюжки.

А ось з автобусами та комерційним транспортом картина безрадісна. Плюс 10% до мізерного обсягу — це не перемога. А випуск вантажівок (без урахування закритого для статистики АвтоКрАЗу) і взагалі впав на 16%, до сумних 43 одиниць за рік. Це не сектор, це агонія.

Саме тому обвал виробництва в жовтні (мінус 58%) та різкий зліт на 82% у листопаді — це не ознаки здоров’я, а симптоми лихоманки. Ринок сіпається від дефіциту комплектуючих, логістичного колапсу та стрибків попиту. На такому тлі планувати щось серйозне — заняття для крайніх оптимістів.

То що нам з цих цифр? Три висновки для бізнесу та інвестора

Загалом, вивчивши цифри та спокійно проаналізувавши ситуацію, на думку спадають наступні думки.

1. Бізнес на збірці живий. Поки є попит на нові автомобілі, а ціни на вживаний імпорт кусаються, у локальних збірних потужностей є своя ніша. Але це бізнес з вкрай низькою доданою вартістю та нульовою експортною перспективою. Він існує не завдяки, а всупереч державній політиці.

2. Про справжній автопром мови немає. Для нього потрібні сотні тисяч одиниць на рік, глибока локалізація, суміжні виробництва та, що найголовніше, — чітка довгострокова стратегія від держави з реальними стимулами. Нічого з цього й на думці немає. І в обозріму майбутньому не передбачається.

3. Ринок комерційного транспорту — виклик для сміливих. Падіння виробництва вантажівок та мікроавтобусів при зростаючій економіці — це парадокс. А там, де є парадокс, є й можливість. Той, хто знайде спосіб налагодити логістику, комплектацію та запропонує бізнесу адекватне рішення, може зайняти пустуючу нішу. Але це вимагатиме капіталовкладень і нервів сталевих.

Підсумок року простий: український автопром не помер. Він продовжує тихо існувати у формі кустарних майстерень національного масштабу, ловлячи момент на ринкових хвилях. Щоб він перетворився на щось більше, потрібна не статистика зростання від низької бази, а промислова політика. А її, на жаль, як не було, так і немає. Тож будемо тішитися малими перемогами: хоч щось збираємо. І міцніше триматися за кермо своїх, хай і зібраних не у нас, автомобілів.